Профілактика болю в суглобах

Опорно-руховий-апарат людини складається з кісток і суглобів. Суглоби в свою чергу об'єднують кістки скелета в єдине ціле.

Будова суглоба є досить складною і в одночас надійною:

1. Суглобові хрящі - вони своїм гладким шаром покривають суглобову поверхню зчленованих кісток, зменшуючи тертя між ними під час руху.
2. Суглобова капсула - оточує щільним чохлом порожнину суглоба і переходить в окістя зчленованих кісток. Капсула складається із зовнішньої щільної фіброзної оболонки (виконує захисну механічну роль) та синовіальної мембрани, що вистилає усю внутрішню поверхню суглобів за винятком суглобових хрящів. Синовіальна оболонка багата на нервові закінчення, судини та містить велику кількість лімфоїдних клітин (що сприяє швидкому розвитку запальних реакцій та аутоімунним подразненням суглобів). Вона виділяє синовіальну рідину, що виконує функцію амортизатора і живить суглобовий хрящ. Синовіальна оболонка може утворювати складки (що збільшують поверхню) всередині суглоба і поза межами суглобової капсули — синовіальні сухожилкові піхви і навколосуглобові сумки (чи бурси). Бурси, розташовуючись під сухожилками м'язів навколо суглоба, зменшують тертя сухожилків об кістку, будучи своєрідними м'якими прокладеннями. Синовіальна оболонка перешкоджає поширенню запалення з кісткової тканини в порожнину суглоба.
3. Суглобова порожнина — вузька замкнена щілина, яка заповнена суглобовою рідиною. У суглобовій порожнині — негативний тиск (менше за атмосферний), який перешкоджає розходженню кісток за рахунок дії атмосферного тиску.

Основними допоміжними елементами суглобів є:

• зв'язки (зовнішні і внутрішні), які зміцнюють суглоб; 
• меніски — хрящові утворення півмісяцевої форми, які служать амортизаторами і збільшують об'єм рухів (є в колінних і тазостегнових суглобах).

За даними ВООЗ від болів в суглобах страждає кожен 3 мешканець планети, а захворювання суглобів виявляють у 50% людей від 35 до 70 років. За останні десятиліття все частіше виявляються хвороби суглобів у молодих людей та дітей. Одним з основних симптомів патології суглобів є біль.

Біль в суглобах можливий при багатьох захворюваннях і виникає в основному при наступних ураженнях:

• артритах;
• артрозах;
• травмах (переломах, забиттях, розривах і розтягненнях зв'язок);
• тендинітах (ураженнях сухожилків та зв'язок);
• бурситах (ураженнях навколосуглобових сумок);

Також артрит може бути викликаний фізіологічними причинами — ростом скелета у дітей, вагітністю, фізичними перенавантаженнями та ін.

Артрити — запалення суглобів, що виникають під дією інфекційних, аутоімунних, алергічних, обмінних чинників. Для артритів характерні — болі в суглобах, набряк, підвищення місцевої температури, почервоніння шкіри, обмеження рухів, зміна форми суглоба.

Інфекційні артрити поділяють на:

• реактивні;
• вірусні;
• постстрептококові;
• специфічні (при гонореї, туберкульозі, бруцельозі, бореліозі та ін.)
• септичні.

РЕАКТИВНІ АРТРИТИ

Реактивні (негнійні) артрити виникають при урологічних (хламідійних, мікоплазмових) та кишкових інфекціях (ураженнях сальмонелами, шигелами, єрсиніями, кампілобактером). Частіше виникають у чоловіків (у 20 разів частіше, ніж у жінок) у молодому віці. Виникають внаслідок ураження суглобів антитілами та лімфоцитами у відповідь на інфекцію і часто пов'язані з наявністю антигена HLA-B27 у хворих (білки хламідій і кишкових бактерій мають структурну схожість з молекулою HLA-B27). Суглобова рідина зазвичай стерильна, або ж в ній знаходять окремі антигени або фрагменти ДНК мікробів (але не живий збудник). Характерним є несиметричне подразнення декількох суглобів. На фоні перенесеної урологічної або кишкової інфекції через декілька тижнів з'являються болі в суглобах нижніх кінцівок — зазвичай колінному, тазостегновому, гомілковостопному, суглобах великих пальців стоп. Набагато рідше можливе ураження крижово-клубового (сакроілеїт) і поперекового відділу хребта, променезап'ясткових та ліктьових суглобів, асиметричне подразнення дрібних суглобів та навколосуглобових тканин кистей рук і стоп з вираженим набряком пальців. Поєднання уретриту, кон'юнктивіту та реактивного артриту називається синдромом Рейтера. Артрити після урологічних інфекцій характеризуються ниючими, не інтенсивними болями у спокої, що посилюються при русі; запальні явища в суглобах зазвичай помірно виражені, проте такі артрити схильні до рецидивів. Первинне ураження зазвичай довготривале (від декількох місяців до року) і найчастіше закінчується одужанням.

Постстрептококовий артрит виникає у дітей (і рідше у дорослих) зазвичай через 5-15 днів після фарингіту або ангіни, викликаних піогенним стрептококом, білки якого мають структурну подібність з суглобовими тканинами і клапанами серця. Антитіла, що виробляються відносно стрептокока, вражають суглоби. Характерне симетричне подразнення великих суглобів, але можливі моноартрити і несиметричні ураження. Відзначається запалення і болі в суглобах різної інтенсивності з поганою відповіддю на протизапальні препарати.

АУТОІМУННІ АРТРИТИ

Ревматоїдний артрит частіше виникає у жінок (у 3-5 разів частіше, ніж у чоловіків) і у більшості випадків розпочинається поступово з наростання симптомів впродовж декількох років. Характерне симетричне подразнення дрібних суглобів кистей і стоп. Захворювання має прогресивний характер і з часом вражаються великі суглоби рук і ніг. Відзначаються майже постійні ниючі болі різної інтенсивності у стані спокою. Найсильніший біль в суглобах спостерігається під ранок; також характерна ранкова скутість. З часом формуються деформації суглобів.

Ювенільний ревматоїдний артрит рідкісне захворювання дітей від 1 року до 16 років (частіше зустрічається у дівчаток), яке розпочинається гостро (чи підгостро) з підвищення температури тіла, симетричним ураженням великих суглобів, шийного відділу хребта. Суглоби хворобливі, набряклі, у дитини змінюється хода, а діти до 2 років перестають ходити. Спостерігається ранкова скутість. Захворювання має прогресивний характер (чим раніше починається — тим гірше прогноз) і призводить до деструкції суглобів.

Анкілозуючий спонділоартрит (хвороба Бехтєрєва) хронічне захворювання суглобів з переважною локалізацією у крижово-клубових зчленуваннях та суглобах хребта; можливе також ураження ліктьових,
колінних і гомілковостопних суглобів. Розвивається у віці 20-30 років, у чоловіків у 5 разів частіше. Важливим чинником є спадкова схильність, маркер якої — HLA-B27. Характерні скарги на болі в області крижів і попереку у стані спокою, особливо в другій половині ночі та ближче до
ранку, які зменшуються при рухах та вправах, скутість. Відзначається зменшення об'єму рухів в хребті. У міру прогресу захворювання відбувається посилення болів, відзначаються болі вздовж усього хребта, підвищення рухливості болю в тазостегнових суглобах. З'являється характерний симптом — дугоподібне викривлення хребта.

АРТРИТИ ПРИ ОБМІННИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ

Подагричний артрит спостерігається переважно у чоловіків після 40 років. Викликається порушенням азотистого обміну в організмі та підвищенням рівня сечової кислоти. Коли концентрація сечової кислоти в крові досягає граничного рівня, її солі (урати натрію) у вигляді мікрокристалів осідають в порожнині суглоба. Кристали можуть довгий час знаходитися в суглобі безсимптомно, доки підвищена кількість білкових продуктів, алкоголю, сечогінні препарати, фізичне перевантаження або стрес не провокують напад подагри. Напад розпочинається несподівано (часто вночі) з ураження найчастіше суглобів.

АРТРОЗ

Деформуючий артроз (остеоартроз) — група поширених хронічних дегенеративних уражень суглобів різної етіології, при яких до патологічного процесу долучається суглобовий хрящ, капсула та у подальшому — зв'язки, сухожилки, навколосуглобові м'язи та кісткова тканина. Захворювання починається в основному після 40 років (у молодшому віці артроз частіше відзначається у чоловіків, після 50 років — у жінок). До 45 років артроз зустрічається у 2% населення, у віці 45-65 років у 30%, у осіб старше 65 років у 60-85%. В основі розвитку остеоартрозу лежать порушення циркуляції та біохімічного складу суглобової рідини. Зміни структури хряща (зниження кількості глікозамінів і колагену в хрящовому матриксі) і порушення оновлення
хондроцитів роблять поверхню хряща чутливою до ушкоджень і фізичних навантажень, погіршують процеси регенерації. З міцного та еластичного утворення хрящ перетворюється на суху шорстку структуру. На ранніх стадіях захворювання хрящ потовщується, пізніше, при прогресі артрозу — стоншується. Суглобова капсула
фіброзується, ущільнюється, суглобова рідина накопичується та розтягує капсулу і зв'язки. Навколосуглобова кісткова тканина склерозується, розростається в сторони від хряща, що ще більше посилює деформацію суглоба та обмежує рухи. Головні причини деформуючого артрозу — дисплазії (генетичні та інволютивні порушення біомеханіки суглобів, що посилюються з віком), травми та
запалення. Первинним остеоартрозом вважається захворювання з невстановленою причиною. Вторинний остеоартроз може розвиватися при обмінних, ендокринних захворюваннях, після травм, може бути результатом запалення при ревматоїдному артриті, системному червоному вовчаку, туберкульозі та ін.

Основні симптоми артрозу — біль та деформація суглобів, що призводить до порушення рухливості. Спочатку вражаються найбільш навантажені суглоби (тазостегнові, колінні, плечові, шийного і поперекового відділу хребта, суглоби кисті). Остеоартроз тазостегнових суглобів називають коксартрозом, колінних суглобів — гонартрозом. Відзначається біль механічного типу: при навантаженні, часто на початку руху, при продовженні руху болі зменшуються або зникають. Відзначається скутість — симптом "іржавого суглоба".

Хворому важко бігати, опускатися або підніматися по сходах. Біль не завжди відповідає істинній локалізації патологічного процесу — наприклад, ураження тазостегнового суглоба може проявлятися болями в колінному суглобі. Характерні ниючі болі наприкінці дня або на початку ночі у стані спокою. З часом долучаються й інші суглоби, виникають стійкі деформації, контрактури. При ураженні тазостегнового суглоба з'являється "качина хода". Ефективність циркуляції та дифузії синовіальної рідини безпосередньо пов'язана з рухом в суглобі та тренуванням суглоба. Обмеження рухів в суглобі призводить до погіршення живлення хряща. Великий вплив на перебіг артрозу здійснює стан навколосуглобових м'язів, які є стабілізаторами суглоба, поглинаючи потужні інерційні імпульси при русі. Так, внутрішній широкий м'яз стегна оберігає колінний суглоб від бічної нестабільності у момент приземлення на п'яту при ходьбі, а середній сідничний м'яз на стороні опорної ноги оберігає тазостегновий суглоб від перенавантаження. Тому для профілактики прогресу артрозу дуже важливо постійно займатися лікувальною фізкультурою, плаванням.

Чинники ризику, які сприяють остеоартрозу:

• вік старше 50 років (остеопороз, зниження секреції естрогену, андрогенів);
• надмірна вага;
• метаболічні порушення, дефіцит вітамінів та мікроелементів, неправильне харчування;
• переохолодження;
• рід заняття (робота супроводжується трясінням, надмірні фізичні навантаження, малорухома робота);
• травми і мікротравми;
• спортивні перевантаження.

АРТРАЛГІЇ ХАРАКТЕРНІ ДЛЯ ПЕВНИХ СУГЛОБІВ

ПЛЕЧОВИЙ СУГЛОБ

Адгезивний капсуліт (плечолопатковий періартрит) — одне з поширених захворювань суглобів плеча, частіше виникає у жінок у віці 40-60 років . В основі захворювання лежить запалення в капсулі плечового суглоба і злипання її ділянок між собою (адгезія), в результаті відбувається утворення спайок та рубців, що призводить до болю і обмеження рухів в суглобі. Початок захворювання зазвичай поступовий, без будь-яких причин і вказівок на травму. Відзначаються постійні болі різної інтенсивності в плечі у стані спокою, що різко посилюються при русі (хворий не може підняти руку) і болі віддають в кисті. Запалення і рубцеве переродження викликає потовщення капсули і її злипання з головкою плечової кістки що призводить до скутості і різко обмежує рухи в плечі. Відзначається також гіпотрофія дельтовидної, над і подостной м'язів. Періартрит триває 12-18 місяців і в більшості випадків закінчується одужанням, але при неправильному лікуванні призводить до стійких рухових порушень. Болі в плечових суглобах можуть викликатися тендинітом сухожилків (що примикають до плечового суглоба і сухожилків біцепса) і бурситами навколосуглобових сумок плеча. Викликаються найчастіше надмірними фізичними навантаженнями на плечовий пояс, проявляються постійним ниючим болем, що різко посилюється при рухах рукою. При інтенсивних спортивних навантаженнях або активних рухах можливий вивих плеча, що супроводжується сильним болем, який за умови  неправильного лікування може перейти в звичний вивих плеча.

Болі в ліктьових суглобах можуть бути викликані епікондилітом (запаленням в місцях прикріплення сухожилків до плечової кістки) — зовнішнім (так званий "тенісний лікоть") і внутрішнім. Зовнішній епікондиліт частіше зустрічається у чоловіків. Виникає у людей, які здійснюють одноманітні рухи, що повторюються, — розгинання і супінацію передпліччя (масажистів, малярів, теслярів, тенісистів). Подразнення зазвичай правостороннє. Характерний біль (при розгинанні передпліччя, стисканні кисті в кулак і згинанні в променезап'ястковому суглобі) в області зовнішнього надвиростка ліктя, що віддає вгору по зовнішньому краю руки і вниз до середини передпліччя. У спокої болі відсутні. Біль зазвичай носить прогресивний характер і з часом з'являється навіть при невеликій напрузі м'язів, наприклад утриманні в руці будь-якої речі. Після забезпечення станом спокою відповідним м'язам через декілька тижнів біль зникає. При відновленні навантаження, як правило, виникають рецидиви болю. Внутрішній епікондиліт зазвичай спостерігається у тих людей, що здійснюють легкі, але одноманітні рухи (друкарок, швачок, монтажників) і частіше зустрічається у жінок. Турбують болі при натисканні на внутрішній надвиросток і при згинанні передпліччя з іррадіацією уздовж внутрішнього краю передпліччя. Характерний хронічний перебіг. Зовнішній вигляд ліктьового суглоба при епікондиліті не змінений.

Тазостегновий суглоб найпотужніший і випробовує найбільше навантаження. Його особливістю є те, що в суглобову порожнину входить не лише голівка але і велика частина шийки стегнової кістки. Перелом шийки стегнової кістки виникає у разі бічних ударів по стегну або падінь. Небезпека перелому зростає з віком, особливо при остеопорозі. Проявляється виразним постійним болем, що виникає з моменту травми. Біль посилюється під час повороту або згинання ноги. Спостерігається укорочення ноги зі сторони ушкодження. Потрібне хірургічне лікування. Асептичний некроз голівки стегнової кістки виникає внаслідок припинення її кровопостачання. Цей стан може бути ускладненням при прийомі глюкокортикоїдів, при антифосфоліпідному синдромі, тромбозі судин. Характерний поступовий прогрес патологічного процесу. Спочатку болі в тазостегновому суглобі виникають після тривалої ходьби. Потім додаються болі при незначних навантаженнях на ногу з іррадіацією в колінний суглоб і пахову область, нічні болі, болі у стані спокою, болі в поперековій області. Відзначається обмеження рухів, кульгавість, гіпотрофія сідничного м'яза, м'язів стегна і укорочення ноги. Консервативне лікування не приносить істотних результатів і потрібна операція.

Бурсити виникають найчастіше у спортсменів при надмірних фізичних навантаженнях. Бурсит вертлужної сумки — запалення бурси над виступом стегнової кістки.

Відзначається глибокий (іноді пекучий) біль в області суглоба та біль в зовнішньому відділі сідниці, який посилюється при положенні на хворий бік. Бурсит сумки клубового гребінця, яка часто з'єднується з порожниною суглоба, нагадує запалення тазостегнового суглоба. Відзначається припухлість і болі нижче пахової зв'язки. Посилення болів спостерігається при розгинанні стегна. При сідничному бурситі болі посилюються у разі згинанні стегна. При усіх бурситах тазостегнового суглоба відзначається посилення болю при ходьбі, після підйому по сходах, сидіння навпочіпки. Болі зменшуються у стані спокою, але періодично можуть посилюватися уночі.

БОЛІ В КОЛІННИХ СУГЛОБАХ

Ушкодження менісків зустрічаються зазвичай після невдалого руху при ходьбі, бігу, катанні на лижах, стрибку. У момент ушкодження зазвичай чути хрускіт в коліні та з'являється гострий біль в суглобі, який позбавляє можливості рухатися. Іноді через 10-15 хвилин гострий біль злегка слабшає, і людина може наступити на ногу. Дуже скоро біль посилюється і коліно набрякає. Гострий період триває 2-3 тижні, після чого біль та набряклість зменшуються. Без правильного лікування хвороба може тривати роками — прояви стихають, а після навантаження, присідань або невдалих рухів — поновлюються.
Запалення колінних сухожилків спостерігається частіше у жінок віком старше 40 років. Болі злокалізовані на внутрішній поверхні колін та зазвичай виникають при ходьбі вниз по сходах або при носінні тяжкості.

ГОМІЛКОВОСТОПНИЙ СУГЛОБ

Підвивих гомілковостопного суглоба зазвичай трапляється у повних людей, у людей зі слабким зв'язковим апаратом при невдалому русі, коли людина при ходьбі, бігу або стрибку підвертає ногу. З'являється біль і травматичний набряк суглоба. Якщо травма носить одиничний характер, то суглоб повністю відновлюється за 1-2 місяці. У людей зі слабким зв'язковим апаратом трапляються повторні підвивихи суглоба. Після декількох підвивихів структура хряща в суглобі порушується, що може призвести до артрозу. При артрозі гомілковостопного суглоба болі виникають тільки при ходьбі. У спокої, як правило, не спостерігаються.

Діагностика причин болю в суглобах:

• Анамнез і опитування (зв'язок з інфекцією, травмою, псоріазом ін., вираженість і характер болів);
• Фізикальне обстеження (локалізація болів при пальпації, набряклість суглобів, хворобливість при пальпації (обмацуванні), обмеження об'єму рухів в суглобі і так далі);
• Клінічні, біохімічні аналізи крові, ревмопроби (лейкоцитарна формула, ШОЕ, сечова кислота, С-реактивний білок, ревматоїдний чинник та ін.);
• Діагностична пункція суглобів;
• Мікробіологічні дослідження крові та суглобової рідини;
• Визначення антитіл до хламідій та інших збудників артритів;
• Рентгенографія суглобів;
• УЗД суглобів;
• МРТ і КТ;
• Денситометрія (визначення щільності хрящової і кісткової тканини);
• Артроскопія (ендоскопія суглоба).

Лікування:

• Лікування основного патологічного процесу (при інфекції, аутоімунному захворюванні, псоріазі, подагрі та ін.);
• Протизапальні препарати;
• Хондропротектори для зовнішнього, перорального, внутрішньом'язового і внутрішньосуглобового введення;
• Глюкокортикоїди для внутрішньосуглобового введення;
• Зовнішні засоби;
• Фізіотерапія (електрофорез, магнітотерапія, озокерит і грязьове лікування та ін.);
• Лікувальний масаж;
• Лікувальна фізкультура.

В центрі фізичної реабілітації та кінезіотерапії MOTUS здійснюється профілактика та лікування захворювань суглобів сучасними методами:

• програми кінезітерапії (вправи на сучасних реабілітаційних тренажерах і т.д.);
• ПІР (постізометрична релаксація);
• лфк, суглобово-м'язова гімнастика;
• лікувальний масаж;
• міофасціальний розтяг.

Фізичні вправи при захворюваннях суглобів необхідні для зміцнення м'язів навколо уражених суглобів, поліпшення кровообігу в суглобі та навколосуглобових тканинах, поліпшення еластичності зв'язкового апарату і збереження функції суглобів. Лікувальна фізкультура сприяє також зменшенню болів, відновленню хрящової і кісткової тканини. Займатися лікувальною гімнастикою треба під контролем фахівців в період ремісій. Лікувальна гімнастика і міофасціальний розтяг, які проводяться у центрі MOTUS, допоможуть вам у відновленні суглобів. Для кожної групи суглобів в центрі реабілітації MOTUS розроблені спеціальні комплекси відновлювальних вправ.